Антибулінг

Антибулінг

   Не мовчи! Серія відео просвітницького спрямування для здобувачів освіти про насильницькі діі







Що таке булінг, його види і як з ним боротись

Все частіше доводиться чути про булінг в українських, школах жорстокість дітей часто переходить усі межі. Бійки між школярами і психологічне насилля можуть нанести непоправної шкоди дитині.

Що таке булінг ?

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

Більшість з них соромляться, що стали жертвою знущань і нікому про це не говорять.



У такому разі батькам та керівникам варто поговорити із дитиною, вислухати та допомогти вирішити проблемну ситуацію.

Види булінгу

Зазвичай терміном “булінг” описують цькування серед учнів, проте трапляються випадки цькування школярів вчителями, а іноді й вчителя учнями.
1. Серед учнів;
2. Цькування учня вчителем;
3. Цькування вчителя учнями;
4. Цькування вчителя у педагогічному колективі (мобінг).

Що таке кібербулінг


Окремою формою цькувань серед підлітків називають “кібербулінг”.
Вона набула поширення з появою мобільних телефонів та інтернету. У цьому випадку “зброєю” булера стають соціальні мережі, форуми, чати чи мобільні телефони тощо.
Булер може вдаватись до анонімних погроз, дзвінків з мовчанням, переслідування, тролінг чи просто знімати на відео знущання інших, щоб потім поширити це в мережі.

Як протистояти булінгу?

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
• неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.
Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями.

Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
• Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.
• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.
Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
Ø  Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Ø  Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Ø  Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
Ø  Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
Ø  Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Ø  Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Ø  Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Ø  Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Ø  Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
ЧОМУ ДІТИ СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ
  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  •  відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
 
Pianoбой (Дмитро Шуров) випустив пісню та кліп, покликані привернути увагу до проблеми цькування у школі
4 гри проти дитячої агресії в середній школі

«Я думаю про тебе так!»
«Найдорожча річ»
«Останнім часом мене дуже злить…»
«Коли я злюся, мені допомагає…»

Психологи визначають декілька основних причин:
Ø  Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Ø  Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Ø  Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Що робити батькам
Ø  У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Ø   Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Ø  Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Ø   Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Ø   Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Ø  Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Ø  Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
Ø   Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Ø  Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Ø  Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Ø  Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Ø   Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Ø  Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Ø  Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Чому важливо вчасно відреагувати
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
Ті, хто булять:
Ті, хто вимушені спостерігати:
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога. https://bilyayivka.city

 


.

Підлітків важливо навчити знаходити свої сильні сторони та опиратися в критичні моменти саме на них, а не на прагнення домінувати, принижувати чи привертати увагу. Також у цьому віці надважливо навчити дітей співпереживати іншим та розуміти чужі емоції. Ось кілька ігор, які допоможуть це зробити.
Тривалість — 20 хвилин
Запропонуйте учням сісти в коло. Роздайте кожному аркуш А4 — нехай учні підпишуть його своїм ім’ям та прізвищем. Після цього діти передають аркуш один одному (за годинниковою стрілкою чи проти) так, щоб аркуш опинився у сусіда справа чи зліва.
Завдання — написати щось позитивне про того однокласника, чиє ім’я вказано на аркуші. Після цього діти передають аркуш далі та отримують інший — з новим іменем однокласника.
Гра продовжується доти, доки до кожного не повернеться його аркуш. Для зручності можна об’єднати клас у два кола: тоді учні швидше закінчать писати та отримають зворотний зв’язок від однолітків.
Який ефект?
У кожного з нас бувають кепські дні, коли здається, що все і всі проти нас. У такі періоди дітям варто ставити собі запитання: «А яким мене бачать мої однокласники?», «Що мені вдається добре?», «Чим я вирізняюся серед інших?»
Відповіді на ці запитання допоможуть учням знайти орієнтири: відкрити, якими рисами вони володіють, зауважити, що однолітки помічають їхній прогрес в улюбленій справі чи вивченні предмета.
Це допомагає формувати позитивну атмосферу в класі. Кожен почувається залученим. Розуміння своїх сильних сторін та позитивна оцінка зі сторони дають змогу підліткам у кризових ситуаціях опиратися саме на це. Шукати ресурси в собі, а не зриватися на оточуючих.
Тривалість — 20-40 хвилин
Запропонуйте учням принести з дому ту річ, яка для них є найважливішою. Це може бути книга, привезена із сімейних мандрів, чи брелок, який подарував дідусь. Немає значення, якої сфери стосуватиметься річ. Важливо, щоб учень відчував емоційну прихильність до неї, міг пояснити, чому приніс саме її.
Розпочніть першим. Розкажіть про річ, яку принесли ви, поясніть, чому вона дорога для вас. Може, з нею пов’язана кумедна чи детективна історія. Далі дайте слово учням. Нехай вони обміняються історіями. А після розповіді покладуть річ до спільної купки. Ці речі варто потримати у виділеному місці до кінця уроку.
Який ефект?
Вміння співпереживати — надважливе для підліткового віку. Такі вправи дають змогу пережити з однолітками моменти їхнього життя. Це допомагає учням побачити в однокласниках у першу чергу людей: зі своїми страхами, радощами та перемогами. Розуміння того, що ти такий не один, допомагає дитині рідше докоряти собі і навчає шукати підтримки в інших.
А вчитель, який перший розкривається дітям, демонструє, що відкритість та вміння ділитися тим, що важливо, має місце в сучасному світі. Звичайно, рівень довіри до дітей та зміст історії цінної речі ви можете визначити самостійно. Адаптуйте історію та важливі висновки до віку учнів.
Тривалість — 10 хвилин
Запропонуйте учням написати лист про те, що останнім часом їх виводить з рівноваги чи дратує. Можна розпочати лист так: «Останнім часом я злюся, бо…», «Мені не подобається, що…», «Мене дістало те, що…»
Заохочуйте дітей бути щирими та пообіцяйте, що цей лист ніхто не побачить. На написання передбачено 5-7 хвилин. Після цього, за командою «Старт!» нехай учні порвуть листи на дрібні клаптики.
Який ефект?
Написання того, що дратує, допомагає вивільнити частину негативних емоцій. Навіть саме називання тих чи інших емоцій та їхніх причин вже є допомогою, бо сприяє адекватному прояву негативу. Тобто людина обирає такий спосіб для виявлення емоцій, який є безпечним для неї та оточуючих.
Тривалість — 10-15 хвилин
Розкладіть у різних частинах класної кімнати аркуші паперу, на яких написані різні твердження. Наприклад, «Поговорити з кращими друзями/батьками», «Побути наодинці», «Зайнятися спортом», «Поплакати», «Послухати музику»
Запропонуйте учням обрати одне з тверджень, яке буде їхньою відповіддю на запитання: «Коли я злюся, мені допомагає…» Нехай учні стають поряд із твердженням, яке близьке їм за значенням та змістом.
Після цього зробіть коротке обговорення: чому ви обрали саме це твердження? Чим ваш метод дієвий? Що ще, крім згаданих методів, може допомогти, коли ви сердиті чи роздратовані?
Який ефект?
Розуміння того, що є конкретні методи самодопомоги, дуже важливе в кризові моменти. Діти не будуть вигадувати з нуля алгоритм дій, а пригадають, що говорили їхні однолітки, та пошукають додаткові методи допомоги собі під час роздратування. Ігри такого типу розвивають навички самоспостереження та аналізу своїх реакцій.


Булінг. Шкільна травля

«Групи смерті» у соцмережах: історія колишньої учасниці та поради психологів як вберегти дітей

Немає коментарів:

Дописати коментар